Грицівський ясла-садок (центр розвитку)

Події, що відбуваються в Україні, створюють надмірне стресове навантаження на всі категорії населення. Особливо вразливими є діти. Вони ще не мають достатнього життєвого досвіду для розуміння подій, у них ще не сформована система захисту від стресогенних факторів, їхня самооцінка надто гнучка, а емоційна сфера надто вразлива, щоб виробити чітку позицію реагування у критичних ситуаціях. Особливо небезпечним є те, що пережитий стрес може закарбуватися в емоційній сфері дитини та визначально впливати на її подальше життя. Разом з тим, саме завдяки особливостям своєї психіки дитина може набагато легше перенести стрес, якщо вчасно отримає допомогу від своїх рідних.

Психотравма – це травма, що виникла в результаті дії на психіку людини особисто значущої інформації; емоційна дія, яка спричинила психічний розлад. Цей розлад є наслідком конкретної надзвичайної ситуації, яка перевищує адаптаційні можливості людини, супроводжується страхом та безпорадністю.

Реакція дітей на кризову ситуацію

• надмірна прихильність до батьків;
• проблеми зі сном та апетитом;
• часті скарги на погане самопочуття;
• надмірна чи недостатня реакція на фізичний контакт;
• виснаження – плаксивість, роздратованість, зміни настрою;
• тривожність, страх, занепокоєння;
• поява нових страхів.

Якщо дитина вчасно не отримала допомоги, у неї можуть з’явитися ознаки посттравматичного стресу:

• невмотивована уважність;
• різка реакція на гучні, несподівані звуки;
• відсутність проявів радості, любові, грайливості;
• труднощі в спілкуванні;
• агресивність;
• порушення пам’яті, концентрації уваги;
• депресія;
• загальна тривожність, яка може проявлятися у фізичному болі (головний біль, спазми в шлунку, біль у спині тощо), невпевненості, страхові, нападах гніву, злості, порушеннях сну, апетиту тощо.

Загальні рекомендації батькам, діти яких пережили стресову ситуацію

– намагайтеся якомога менше змінювати звичайний ритм життя дитини;
– пам’ятайте про важливість тілесного контакту (обійми, поцілунки, поглажування, тримання за руку);
– створюйте умови для відпочинку, позитивних вражень;
– надайте можливість дитині займатися спортом, танцями, рухливими іграми;
– організуйте повноцінне, збалансоване харчування (часте та непереобтяжливе);
– пам’ятайте: дитині потрібно багато пити (вода, сік, солодкий чай, компот тощо);
– не відмовляйте дитині у ласощах;
– під час відвідування місць масового скупчення людей дитину має супроводжувати спокійний дорослий;
– не варто дозволяти дитині на самоті дивитися телевізійні новини. Чим менше інформації про страшні події отримає дитина, тим краще для її психіки;
– подивіться разом з дитиною старі добрі фото, які викликають позитивні спогади;
– читайте казки, оповідання, де описуються сюжети з подоланням героями свої страхів та злих істот;
– якщо дитина відчуває тривогу або страх, обійміть її, вкрийте теплою ковдрою, дайте їй відчути, що ви зможете її захистити;
– дайте дитині зрозуміти, що ви серйозно ставитеся до її переживань; дозвольте їй розповісти про свої почуття та страхи; слухайте уважно, не перебивайте;
– не заганяйте проблему вглиб словами: «Забудь це», «Не думай про це…». Дитина повинна виговоритися; вона потребує пояснення того, що відбувається;
– у будь-якій розмові про події, що відбулися, необхідно час від часу нагадувати дитині, що зараз ситуація більш стабільна, і дорослі знають, що робити;
– заохочуйте ігри дитини з піском, водою, глиною, пластиліном (допоможіть їй винести назовні свої переживання через образи, які вона створить).

Якщо реакції дитини є незрозумілими для вас, якщо ігри або симптоми повторюються без особливих змін, зверніться по консультацією до психолога чи психотерапевта.

Практичний психолог
Дубина Олена