Природотерапія передбачає вплив природних чинників на чуттєву і емоційну сфери психіки дітей. Цю психолінгвотерапевтичну форму впливу можна використовувати у розвитку мовленнєвої діяльності дітей, як самостійно, так і в поєднанні з іншими формами та методами вербального характеру. Спостерігаючи за явичами природи, милуючись красою течії води, блакитного неба, різними барвами рослин, відчуваючи запахи квітів, тепло і сипучість піску, дитина формує образ світу, в якому вона живе і зростає.
Василь Сухомлинський, не використовуючи у своїй роботі терміну “психотерапія”, по суті впровадив у практику її основні методи і форми. Він широко використовував природотерапію у навчанні та вихованні дітей:смако терапію, кольоротерапію, аромотерапію, квіткотерапію. Усе це він поєднував з музикотерапією та іншими формами психолінгвотерапевтичного впливу. Діти милувалися красою природи, слухали спів пташок, прислухалися до шелесту листя, шуму вітру тощо.
У роботі з дошкільнятами ми використовуємо природотерапію з метою позитивного емоційного впливу, досягнення ефекту активізації у мовленнєвих та інших психічних процесах, а такаж поліпшення стану здоров’я дітей.
Розглянимо деякі складові природотерапії, які доцільно застосовувати в освітньому процесі.